Клод Моне

Моне (Monet) Клод Оскар, французький живописець-пейзажист, один із засновників імпресіонізму. 14.10.1840 р.  -  05.12.1926 р. Місце народження: м. Париж, Франція.
 
Художню освіту одержав у Парижі (з 1859), займався в студії Сюіса, якийсь час відвідував майстерню художника академічної орієнтації Ш. Глейра. У Салоні уважно придивлявся до полотен К. Коро, Т. Руссо, Ш. Добіньі. Важливе значення мало знайомство з молодими живописцями, що шукають нових шляхів у мистецтві: Базелем, Піссарро, Дега, Сезанном, Ренуаром, Сислеем. У їхньому колі зародилося ядро нового мальовничого напрямку, що одержав згодом назву «імпресіонізм» від назви картини Моне «Враження. Схід сонця» (1872, Музей Мармоттан, Париж; франц. impression - враження), яка експонувалася в ательє фотографа Надара в 1874, на першій виставці імпресіоністів. Клод Моне багато працює на натурі, йому важливо не просто запам'ятати пейзаж, побутову сценку, а передати свіжість безпосереднього враження від споглядання природи, де щомиті щось відбувається, де кольори предметів безупинно зміняються залежно від висвітлення, від стану атмосфери, погоди, від сусідства з іншими предметами, що відкидають кольорові відблиски - рефлекси. Щоб відтворити життя в її безперестанних змінах, художник працює під відкритим небом, роблячи на пленері не тільки етюди, але й завершуючи картини. У картині «Дами в саду» (близько 1865, Ермітаж, Санкт-Петербург), залитий сяючим світлом, білий колір плаття немов убирає в себе все багатоцвіття природи - тут і блакитні відблиски, і зеленуваті, охристі, рожеві; настільки ж тонко розроблений зелений колір листя, трави.
Моне починає працювати рельєфним мазком, що передає трепет листя, мерехтіння сонячних відблисків на воді, тіні від руху хмар по небу: «Скелі в Этрета» (1886, Музей образотворчих мистецтв, Москва); «Луки в Живерні» (1888), «Поле маків» (1880-е, обоє - Ермітаж, Санкт-Петербург). Композицію художник свідомо будує таким чином, щоб картина робила враження випадково вихопленого фрагмента з потоку життя («Бульвар Капуцинок», 1873, Музей образотворчих мистецтв, Москва). Моне створює серії, запам'ятовуючи той самий мотив, у різний час дня: «Руанський собор опівдні» (1894); «Руанський собор увечері» (1894, обоє Музей образотворчих мистецтв, Москва); контури предметів, об’єми починають розчинятися у повітряному середовищі.
Домагаючись чистоти й звучності кольору, Моне уникає змішувати фарби на палітрі; щоб передати потрібний йому тон зеленого листя, художник кладе поруч мазки жовтого й синього, на відстані вони зливаються, «змішуються» в оці глядача, і листя здається зеленим й немов тріпотливим на вітрі («Стіг сіна», близько 1886, Музей образотворчих мистецтв, Москва). Всі ці нововведення викликали неприйняття публіки й критики. Картини імпресіоністів не приймалися в Салон, купувалися за безцінь або не купувалися зовсім. Моне жив довгий час у такому нестатку, що не було грошей ні на хліб, ні на фарби, і він часом не міг закінчити почате полотно. Свої останні роботи — 14 великих декоративних панно «Німфеї» («Водяні лілії», або «Латаття»), над якими Моне працював починаючи з 1918, — він заповів у дарунок державі: пейзажі з мерехтливими водами, ліліями, сріблястими вербами і їхніми хиткими відбиттями заповнюють простір двох овальних залів «Оранжереї» Лувру (Париж). 
Продивитись галерею картин Клода Моне